Алтея лікарська

Алтея лікарська
Латинська назва: 
ALTHAEA OFFICINALIS L
Російська : 
алтей лекарственный
Українська : 
алтея лікарська
Опис: 

Російська назва — алтей лекарственный
Багаторічна трав’яниста рослина з родини мальвових з коротким товстим кореневищем та бурувато-жовтими коренями-придатками. Стебло пряме, заввишки 1 —1,5 м, малогіллясте, покрите волосинками. Листки чергові, черешкові, бархатисто-опушені, сірувато-зелені, з зубчастими краями; нижні — яйцевидні, п’ятилопатеві, верхні — довгастояйцевидні, трилопатеві. Квітки в пазухах листків, на коротких квітконіжках, у верхній частині стебла — у вигляді, колоска. Віночки мають рожевий, іноді червонуватий колір. Тичинки багаточисленні, фіолетові, зрощені майже до верхівки. Плоди дрібні, схожі «а диски, які при дозріванні розпадаються на окремі плоскі бобовидні сім’янки.
Цвіте і плодоносить рослина у липні-серпні. Поширена в середній і південній смугах європейської частини Радянського Союзу, в тому числі майже повсюди на Україні. Росте на вологих і пухких грунтах (поблизу боліт і річок), її часто вирощують у квітниках поблизу будинків.

Сировина: 

З лікувальною метою використовують висушені бокові циліндричні корені та незадерев’янілу частину основного кореневища. Цінними є прикореневі нарости, так звані мочки.
Заготовляють корені алтеї восени, коли в них найбільша кількість біологічно активних речовин. Зібрані корені-після прив’ялювання на повітрі сушать у добре провітрюваних теплих приміщеннях або. в сушарках при температурі близько 40 °С. Висушені корені пакують у мішки або тюки.
Рослина відпускається аптеками.

Хімічний склад: 

Корені алтеї містять слиз (до 36 %), основними компонентами якого є полісахариди пентозани і гексозани, що при гідролізі утворюють галактозу і декстрозу. Крім того, в коренях знайдено крохмаль (близько 37%), цукор (9%), аспарагін (2%), бетаїн (4%), жирну олію (1,7%), пектинові речовини (до 16 %). Листки і квітки містять слиз та ефірну олію з валеріановим запахом (близько 0,02 %).

Фармакологічні властивості і застосування в медицині: 

Корені алтеї застосовують головним чином як протизапальний, відхаркувальний засіб при захворюваннях дихальних шляхів (бронхіті, трахеїті), а також при хворобах травного каналу (виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гастриті, коліті), особливо тих, що супроводяться діареєю. У цьому випадку рослина діє як в’яжучий засіб.
Дія алтеї пов’язана з наявністю в ній слизистих речовин, зокрема пектину, що набухає у воді й утворює колоїдний розчин. Ці сполуки, вжиті всередину, не проникають крізь слизові оболонки, а лише покривають їх тонким шаром, який залишається досить тривалий час, завдяки вмістові у слизі електронегативних частинок. До складу слизу входять цукристі речовини (глюкоза, ксилоза, арабіноза), а також слабкі органічні кислоти, так звані уронові (наприклад, галактуронова кислота), які водним екстрактам рослинних слизів надають характеру натуральних буферних розчинів. Слизи не мають чітко визначених фармакологічних властивостей, але вони характеризуються фармакохімічною специфікою, типовою для колоїдних сполук. Дія слизів полягає у захисті слизової оболонки, ушкодженої або подразненої різними екзо- та ендогенними чинниками, зокрема, бактеріальними токсинами, шкідливими сполуками, що містяться у їжі, мінеральними кислотами, лікарськими речовинами. Слизи утруднюють всмоктування в травному каналі токсичних речовин і навіть вітамінів. Проте вони можуть подовжувати дію на слизові оболонки багатьох інших сполук, що добре розчиняються у воді і перебувають у рослинних екстрактах (дубильних речовинах).
У народній медицині водний відвар коренів алтеї як допоміжний засіб застосовують при запаленні слизової оболонки дихальних шляхів, яке супроводиться виділенням великої кількості харкотиння: коклюші, бронхіті, пневмонії та бронхіальній астмі. Відвар алтеї вживають при запаленні сечового міхура, болісному мимовільному сечовиділенні, коліті, диспепсії у дітей, запальних процесах у нирках і особливо при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки.
Можна готувати чай з алтеї лікарської. Для цього беруть 1 столову ложку подрібненого кореня або 1 столову ложку квіток чи листків рослини і настоюють 4 год в склянці холодної води, потім кип’ятять протягом 6—7 хв та остуджують. П’ють теплим з медом або цукром, по 2 столові ложки 3—4 рази на день. Відвар алтеї в молоці вживають при туберкульозі легень.
При трахеобронхіті значно сильніше діє настій суміші кореня алтеї (20 г) та порівну взятих (по 10 г) листків підбілу звичайного, кореня солодцю, квіток дивини скіпетровидної, плодів фенхелю звичайного. Одну столову ложку цієї суміші настоюють в 1 склянці холодної води протягом 2 год, варять 5 хв, остуджують, відціджують. Настій п’ють теплим, ковтками, 1 склянку на день.
При гастриті вживають відвар суміші кореня алтеї і кореня живокосту, взятих порівну. Одну столову ложку суміші варять в 1 склянці води 5 хв. П’ють по півсклянки перед їдою.
При виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки настоюють 1 столову ложку суміші кореня алтеї лікарської, кореня солодки голої, кореня живокосту лікарського (по 20 г) і трави чистотілу звичайного (10 г) в 1 склянці окропу. Готують і вживають відвар, як при гастриті.
Відвар кореня алтеї або настій її квіток застосовують для промивання очей при запаленні повік та для полоскання горла, а також для клізм при діареї; у суміші з дубовою корою (порівну) — для спринцювання піхви при білях у жінок. Корені алтеї можна використовувати в дієтичному харчуванні як слизистий продукт. Препарат мукалтин з трави алтеї лікарської має протикашльовий ефект. Він за дією сильніший, ніж екстракт алтейного кореня.
В аптеках продається готовий сироп з кореня алтеї лікарської, який призначають дітям по 1 чайній ложці через кожні 2 год при простудних хворобах.
Корені алтеї лікарської входять до складу грудного збору № 1 (кореня алтеї та листків підбілу звичайного — по.2 частини, трави материнки звичайної — 1 частина).