Арніка гірська

Арніка гірська
Арніка гірська
Латинська назва: 
ARNICA MONTANA L.
Російська : 
арника горная
Українська : 
арніка гірська
Опис: 

Багаторічна трав’яниста рослина з родини кошикоцвітих. Має товсте кореневище, від якого відходить багато коренів, пряме стебло заввишки 20—60 см з одною-двома парами супротивних дрібних листків (нижні зближені при основі розеткою). Цвіте у червні - липні. Квітки у великих кошичках, оранжево-жовтого кольору. Арніка — рослина, гірська. Росте на відкритих місцях — лісових галявинах, полонинах, починаючи з 500 м над рівнем моря і вище. Дуже великі зарості її в Карпатах (на Чорногорі, Бескиді, в Гуцульських Альпах).

Сировина: 

Для виготовлення ліків використовують кошики рослини (квітки з квітколожем і обгорткою).
Збирають кошики (зрізуючи їх біля самої основи) погожими, ясними днями після того, як опаде роса, й одразу сушать, уникаючи попадання сонячних променів. Найкраще робити це в печі або в сушарках при температурі 55—60 °С. Запах висушеної арніки гірської слабкоароматний, на смак вона гостро-гіркувата. Зберігають її у фанерних ящиках, обкладених папером.
Рослина заготовляється і відпускається аптеками.

Хімічний склад: 

Сухі квіткові кошики арніки мають ефірну олію, барвні речовини (арніцин, лютеїн), жири, смоли, віск, камедь, вуглеводи, аскорбінову кислоту (близько 21 мг%), фруктозу, сахарозу, декстрозу, дубильні речовини, білки, флавоноїди (астрагалін, ізокверцитрин), поліфенолові сполуки (цинарин — 0,05 %, кофейну кислоту). Кореневища і корені арніки гірськод містять ефірну олію (до 1,5 % — свіжі і 0,6 % — висушені), сірчані сполуки, дубильні речовини, інулін, віск, смоли, арніцин, органічні кислоти (ізомасляну, мурашину, ангелікову).

Фармакологічні властивості і застосування в медицині: 

Д. А. Аксельрод, Г. К. Ніконов, А. Д. Турова (1974) довели, що препарати квіток арніки гірської діють тонізуюче й стимулююче на центральну нервову систему, а у великих дозах — заспокійливо.
Препарати коренів рослини збільшують амплітуду серцевих скорочень, розширюють вінцеві судини, поліпшують живлення серцевого м’яза.
С. А. Томілін (1959) відзначає, що квітки арніки гірської мають властивість знижувати рефлекторну збудність кори великого і довгастого мозку, розширяти мозкові судини. На цій підставі їх застосовують після мозкових крововиливів з метою швидшого відновлення функціонального стану центральної нервової системи.
Й акушерсько-гінекологічній практиці використовують арніку як кровоспинний засіб при метрорагії після пологів, при запальних явищах у статевій системі (у яєчниках), зокрема після викидню.
Фармакологічній дії арніки гірської присвячено багато публікацій, проте й до цього часу ще не виявлено всіх аспектів впливу її на організм. Доведено, що бактеріостатична дія арніки пов’язана з наявністю в ній тимолу та його естеру; холеретична і холекінетична — з наявністю цинарину. Подразнення шкіри настає внаслідок дії флавоноїдів.
Водний настій та спиртову настойку квіткових кошичків у народній медицині вживають при кровотечах з ран, болю у м’язах, переломах кісток, вивихах суглобів, при різних нервових хворобах і особливо при паралічах, судорогах, грипі, простуді, артеріосклерозі, запаленні вен та шлунково-кишкових недугах.
Препарати арніки гірської є ефективним засобом лікування нічного мимовільного сечовиділення: вживають настій квіток (20 г на 1 склянку води) по 1 столовій ложці тричі на день. Відвар коренів (10 г на 1 склянку води) рекомендують приймати по 1 столовій ложці двічі на день.
При шлункових і кишкових спазмах, набряках 20 крапель спиртової настойки арніки гірської вживають на грудочці цукру або воді тричі на день (діють гіркота, арніцин, ефірна олія, холін, дубильні речовини, органічні кислоти, алкалоїди, смоли). При метеоризмі, кишкових розладах корисний відвар суміші квіток арніки (10 г), трави бобівника трилистого (20 г), трави деревію звичайного (20 г) і трави полину гіркого (20 г). Беруть 2 столові ложки суміші на 1 склянку води, варять 5 хв і п’ють уранці і ввечері по півсклянки.
При атеросклерозі, гіпертонічній хворобі вживають напар суміші квіток арніки (5 г), трави деревію звичайного (25 г) і звіробою звичайного (20 г). Одну повну столову ложку суміші настоюють у 1 склянці холодної води протягом 3 год, кип’ятять 5 хв, знову настоюють 15 хв і випивають протягом дня (В. П. Махлаюк, 1967).
Експериментально(1976) радянськими вченими у клінічних умовах виявлено досить активну жовчогінну властивість препаратів арніки гірської. Встановлено це було при вивченні впливу препаратів арніки на організм окремо, а також у поєднанні з іншими холеретичними та холекінетичними засобами рослинного походження. Препарати квіток арніки стимулюють жовчотворення та синтез жовчних кислот (холатів) і в такий спосіб збільшують їх загальну кількість у жовчі (справжній холеретик). Вони позитивно впливають на секреторну функцію печінки. У зв’язку з тим що збільшується вміст холатів у жовчі, значно підвищується холато-холестериновий коефіцієнт. Це означає, що зникає небезпека випадіння холестерину жовчі в осад, а отже, й подальшого каменеутворення. Адже чим вищий холато-холестериновий коефіцієнт жовчі, тим менша така небезпека.
Слід зазначити, що завдяки наявності в препаратах квіток арніки гірської цинарину при тривалому вживанні їх значно зменшується рівень холестерину в крові.
Курсове застосування препаратів арніки в поєднанні з препаратами інших лікарських рослин проводилося при хронічному холециститі, холангіті і холангюгепатиті. При цьому 2 столові ложки суміші квіток арніки (10 г), квіток нагідок. (20 г), бобівника трилистого (15 г) і вербени лікарської (10 г) настоювали на 1,5 склянки окропу протягом 10—12 год у термосі. Настій вживали по чверть склянки тричі на день перед їдою. Така суміш виявилась ефективною при дискінезії жовчовивідних шляхів.
У хворих на гепатит, холецистит, холангіт, які лікувалися настоєм такої суміші, де основним компонентом була арніка гірська, зменшувався або зникав біль, минало відчуття напруження і важкості в правому підребер’ї, зменшувалися диспепсичні явища. При тривалому вживанні екстракту арніки приступи печінкової коліки у багатьох хворих припинялися, а якщо і виникали, то значно рідше і були не такі сильні.
Цінною властивістю препаратів арніки гірської є також і те, що внаслідок лікування нею зникають запори, зумовлені атонією товстої кишки. Це пов’язано з тим, що арніка містить значну кількість флавоноїдів (астрагалін та ізокверцитрин).