Багно болотяне

Латинська назва: 
LEDUM PALUSTRE L.
Російська : 
багульник болотный
Українська : 
багно болотяне
Опис: 

Кущова рослина з родини вересових заввишки 1,5 м. Молоді гілки багна болотяного вкриті рудувато-бурим залозистим повсте-подібним опушенням, листки у верхній частині темно-зелені, з бурою підкладкою, чергові, лінійно-ланцетні, з загнутими донизу краями, завдовжки 25—35 мм і завширшки 3—5 мм. Квітки зібрані вгорі в зонтик, білі або рожеві, з сильним ароматним (запаморочливим) запахом, який у тиху погоду може спричинювати головний біль. Плоди — овальні п’ятигнізді багатонасінні коробочки, що тріскаються біля основи й викидають довгасте насіння бурувато-золотавого кольору. Росте рослина повсюди в Радянському Союзі: по болотах (мохових, торфових) або поблизу від них та в хвойних лісах.

Сировина: 

Сировина. З лікувальною метою використовують траву (пагони з листками). Збирають у червні — серпні під час цвітіння рослини. Сушать на вільному повітрі або в приміщенні, що добре провітрюється. Зберігають у щільно закритому посуді або в ящику, вистеленому воскованим папером.
Рослина заготовляється і відпускається аптеками.

Хімічний склад: 

Багно болотяне містить глікозид арбутин (ери- колін), дубильні речовини та ефірну олію (близько 2 %), кверцетин. До складу ефірної олії входять: терпен ледол, палюстрол, цимол, геранілацетат, біциклічний спирт та вуглеводи. Ефірна олія виявляє паралізуючу дію на центральну нервову систему.

Фармакологічні властивості і застосування в медицині: 

В експериментах встановлено, що препарати багна болотяного розширюють судини і знижують артеріальний тиск.
Настій трави багна у медичній практиці застосовують як відхаркувальний засіб при гострому та хронічному бронхіті, а також при спастичному ентероколіті. В клінічних умовах спостерігали позитивний ефект від застосування настою рослини при бронхіальній астмі (Л. Я. Скляревський, 1970).
У народній медицині настій багна болотяного використовують для лікування ревматизму, невралгії, коклюшу, астми, дизентерії, скрофульозу, туберкульозу легень, екземи і шкірних висипів на тілі.
Як зовнішній засіб настій багна вживають при укусах комах, колотих та рваних ранах, забитті, набряках, відмороженні та для посилення циркуляції крові у пальцях при онімінні (ендартеріїті). 10 % витяжку його в лляній олії або відвар у олії застосовують при грипі та риніті.
Найчастіше готують настій трави багна. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку листків або молодих пагонів і настоюють протягом 10—15 хв. П’ють настій по півсклянки 5—6 разів на день. Дітям при сильних приступах коклюшу дають його по 1 чайній ложці кілька разів на день. Як відхаркувальний засіб вживають відвар суміші трави багна болотяного (10 г), підбілу звичайного (20 г) і кореня алтеї лікарської (20 г). Дві чайні ложки суміші заливають 1 склянкою окропу, варять протягом 1—2 хв, проціджують. П’ють відвар по півсклянки 3—4 рази на день.
Для лікування бронхіальної астми, а також при коклюші і грипі (як профілактичний засіб) застосовують відвар трави багна болотяного (25 г) і кропиви жалкої дрібної (15 г) віл води. Вживають по півсклянки 5—6 разів на день.
Свіжі квітки рослини та пагони її настоюють на оливковій олії (у співвідношенні 1 : 9) протягом 12 год у духовці, проціджують. Цей екстракт втирають у болісні місця при ревматичному артриті.