Барбарис звичайний

Барбарис звичайний
Барбарис звичайний рисунок
Латинська назва: 
BERBERIS VULGARIS L.
Російська : 
барбарис обыкновенный
Українська : 
барбарис звичайний
Опис: 

Кущ, з родини барбарисових заввишки 1,5—3 м.^Гілки вкриті трійчастими Колючками, кора жовтувато-сірого кольору. Листки продовгуваті, чергові, пилчасто-зубчасті, звужені в черешок. Квітки зібрані у грона, чашолистки з жовтими пелюстками. Плоди довгасті, червоні, кислі на смак, достигають у вересні-жовтні. Цвіте рослина у травні-червні. Корені циліндричні, прямі або зігнуті, часто розгалужені, бурувато-сірі, на зламі грубоволокнисті, лимонно-жовті. Запах коренів слабкий, своєрідний, на смак вони гіркуваті, містять не менше 0,6 % берберину.

Сировина: 

З лікувальною метою використовують листки, ягоди, кору і зрідка корені барбарису. Листки і кору збирають навесні, після цвітіння, ягоди — у вересні-жовтні; корені — напровесні або пізньої осені.
Сушать листки на вільному повітрі або у приміщенні, що добре провітрюється, розстилаючи тонким шаром, періодично перемішуючи. Зберігають у сухому приміщенні в коробках.
Листки барбарису заготовляються і відпускаються аптеками.

Хімічний склад: 

Усі частини рослини містять алкалоїди. Основними з них є берберин, оксіакантин, бербамін, леонтин. Крім того, в корі та коренях ідентифіковані пальмітин, колумбамін, ятрорицин, берберубін,' його ізомер бербамін і тетрандрин. У плодах є цукри, органічні кислоти (переважно яблучиа, лимонна, винно- кам’яна), холіноподібні речовини, пектинові сполуки, пігменти та мінеральні солі. У пагінцях містяться тритерпенові сапоніни, в листках — аскорбінова кислота (до 90 мг%), вітамін Е та ефірна олія.

Фармакологічні властивості і застосування в медицині: 

Дія препаратів кори і коренів рослини залежить насамперед від наявності в них алкалоїдів, особливо берберину, та дубильних речовин. Екстракти кори посилюють виділення шлункового соку (мають велику кількість гіркот), діють бактеріостатично на патогенну мікрофлору травного каналу. Вони регулюють процес травлення в організмі, зменшують запалення слизових оболонок та проникність капілярів.
У народній медицині відвар кори барбарису звичайного та його коренів застосовують при сечокам’яній і жовчнокам’яній хворобах, жовтяниці, набряках, ревматизмі. Ягоди — сечогінний, жовчогінний та депуративний засіб. Вони виявляють лікувальний ефект при виразковій хворобі, діареї, геморої, скорбуті та неврастенії.
Цінним лікувальним засобом є листки рослини. У клінічних умовах встановлено, що настойка листків барбарису спочатку пригнічує, а потім стимулює моторну функцію жовчного міхура. Вона досить активно діє навіть при дискінезії жовчних шляхів, загостренні хронічних холециститу і холангіогепатиту, що протікають без підвищення температури, а також при жовчнокам’яній хворобі, не ускладненій жовтяницею. Поліпшення стану хворих, як правило, настає через 5—6 днів. Спочатку послаблюється, а потім зникає біль, напруження м’язів черевної стінки, зменшується розмір печінки, нормалізується склад крові. Через 3—4 тиж відновлюється працездатність хворих.
При хворобах жовчного міхура, що супроводяться високою температурою, і жовчнокам’яній хворобі, ускладненій жовтяницею, настойка листків барбарису малоефективна.
Лікувальна дія барбарису звичайного при хронічному холециститі, холангіогепатиті та дискінезії жовчних шляхів обумовлюється наявністю в ньому берберину. Проте приступів печінкового болю берберин не знімає (А. Н. Григорянц, 3. С. Пермяков, 1962). За даними Л. А. Лещинського (1972), у хворих на хронічні форми холециститу та холангіогепатиту у період нерізко вираженого загострення хвороби берберин зменшує больовий синдром і розмір печінки, позитивно впливає на пігментний обмін, склад жовчі. Його рекомендують застосовувати при хронічному гепатиті та на початкових стадіях цирозу печінки. Лікувальні властивості берберину пояснюються тим, що він значно посилює кровообіг у паренхіматозних органах. Це має важливе значення при захворюваннях печінки і нирок.
Клінічні спостереження при лікуванні гломеруло- та пієлонефриту і геморагічного циститу свідчать про високу ефективність препаратів кори барбарису при запальних процесах у сечових органах, особливо коли вони супроводяться гематурією.
Л. Г. Степанова і 3. Д. Савельева (1974) встановили лікувальний ефект настойки кори барбарису у породіль при субінволюції матки. У поєднанні з різними медикаментозними засобами цей препарат давав добрі терапевтичні наслідки і при ендометриті.
Хворі нормально переносять настойку кори барбарису, побічної дії вона не має.
Сік ягід барбарису корисно вживати при запаленні легень, гарячці, кашлі. Він знижує температуру тіла, тамує спрагу. Вживати треба 1—2 столові ложки соку на день.