Будяк кучерявий

Будяк кучерявий
Будяк кучерявий рисунок
Латинська назва: 
CNICUS BENEDICTUS L
Російська : 
волчец кудрявый
Українська : 
будяк кучерявий
Опис: 

Однорічна трав’яна рослина з гіллястим стеблом заввишки 20—70 см, з неприємним запахом. Стебло колюче, липкозалозисе, павутинисто-повстяне. Листки довгасті, пірчасторозсічені або зубчастолопатеві, липко волосисті, біля основи волохаті. Квітки дрібні, жовтуваті, зібрані в окремі кошики на кінцях гілок і стебла. Обгортка з жовтуватих колючих листочків. Цвіте у липні-серпні. Розводять рослину в садах, дико вона росте на сухих схилах, поблизу жител, при дорогах, зрідка в посівах.

Сировина: 

Для виготовлення ліків використовують траву будяка. Збирають її (верхівки стебел, що цвітуть) під час цвітіння рослини і сушать на вільному повітрі в затінку. Восени викопують запашні гірко-терпкі корені.
Для медичного використання не заготовляється.

Хімічний склад: 

Рослина містить близько 0,3 % гірких сполук (кніцину, кніциноліду, бенедиктину), антибіотичну сполуку додекадієнотетраїн, близько 12 % мінеральних солей, похідні флавонових глікозидів (апігенін і кемпферол), тритерпенові сполуки, смоли та слизи.

Фармакологічні властивості і застосування в медицині: 

Препарати кореня будяка кучерявого здебільшого використовують для збудження апетиту, що пов’язано з наявністю в рослині гірких субстанцій. Останнім часом доведена антибіотична активність екстракту будяка проти мікроорганізмів стафілококового ряду, вірусів (Озаровський, 1976).
У народній медицині різних країн будяк кучерявий застосовують для лікування подагри, жовтяниці, нормалізації порушень менструального циклу у дівчат. Його вживають при бронхіальній астмі, запаленні дихальних шляхів, а також при запорах.
Як засіб, що поліпшує травлення, будяк кучерявий стимулює виділення шлункового соку і зменшує ферментацію в кишках, особливо у дітей. Будяк кучерявий в основному застосовують у суміші з іншими лікарськими рослинами. Для активізації процесів метаболізму його часто поєднують з листками кропиви, травою фіалки триколірної, травою деревію звичайного; як діуретичний засіб — з листками берези білої, квітками цмину піскового, травою хвоща польового, коренями вовчуга колючого; як жовчогінний — з листками м’яти перцевої, плодами кмину, травою полину гіркого, травою чистотілу звичайного.
Для підтримання сил після тривалої виснажливої хвороби заварюють чай із будяка кучерявого. Для цього на 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку подрібненої рослини і настоюють 10 хв. П'ють по 1 склянці вранці (натще) і ввечері.
Для збудження апетиту 1 столову ложку суміші трави будяка (20 г), полину гіркого і золототисячника звичайного (по 10 г) заливають 1 склянкою окропу і настоюють 10 хв. П’ють по півсклянки тричі на день за півгодини до їди.
При гіперацидному гастриті 1 столову ложку суміші (порівну) трави будяка, листків вахти трилистої, трави фіалки триколірної, кореня дягелю лікарського, трави буркуну жовтого і трави материнки звичайної настоюють 10 хв в 1 склянці окропу. П’ють по півсклянки на день.
При гепатиті 1 столову ложку суміші (порівну) трави будяка кучерявого, плодів барбарису звичайного, бруньок берези білої, листків горіха волоського, трави звіробою звичайного і трави деревію звичайного настоюють 10 хв на 1 склянці окропу і випивають протягом дня за 2—3 рази.
При цирозі печінки 1 столову ложку суміші (порівну) трави будяка кучерявого, крушини ламкої, плодів кмину, трави звіробою звичайного і трави деревію звичайного настоюють 10 хв на 1 склянці окропу. Випивають 2—3 склянки на день.