Буквиця лікарська

Буквиця лікарська
Буквиця лікарська рисунок
Латинська назва: 
BETONICA OFFICINALIS L.
Російська : 
буквица лекарственная
Українська : 
буквиця лікарська
Опис: 

Багаторічна трав’яниста рослина з родини губоцвітих. Стебло пряме, чотиригранне, заввишки ЗО—60 см. Листки супротивні, черешкові, продовгувато-еліптичні, пониклі. Квітки великі, яскраво-пурпурові, двогубі, зібрані в колосоподібні суцвіття. Росте буквиця на низинах, переважно на піщаних та вапнистих грунтах.

Сировина: 

З лікувальною метою, використовують усю надземну частину рослини. Збирають під час цвітіння. Сушать у затінених місцях та добре провітрюваних приміщеннях. Зберігають заготовлену траву у приміщеннях, куди не потрапляє сонячне проміння, на протязі. Рослина для медичного використання не заготовляється.

Хімічний склад: 

Буквиця лікарська містить алкалоїди бетоніцин і турицин, стахідрин (похідний кроліну), смолисті речовини, слизи, дубильні речовини, гіркі сполуки, ефірну олію (сліди), холін, органічні кислоти та мінеральні солі.

Фармакологічні властивості і застосування в медицині: 

Дубильні речовини буквиці, потрапляючи в організм при пероральному вживанні настою рослини, утворюють стійкі комплекси з білковими субстанціями. Вони виявляють в’яжучу і протизапальну дію на слизові оболонки шлунка, кишок та сечовивідних шляхів, зменшують порозність капілярів, а також знешкоджують бактеріальну флору і нейтралізують утворювані нею токсини. Стахідрин збільшує в’язкість крові.
Настій буквиці лікарської регулює артеріальний тиск, посилює кровообіг, має сечогінну, знеболюючу, жовчогінну та послаблюючу дію.
Застосування буквиці показане при хронічному гломерулонефриті і пієлонефриті з явищами гіпертензії. Із суміші однакових частин трави буквиці лікарської та шишок хмелю звичайного роблять настій і вживають на ніч по півсклянки при цистальгії.
У народній медицині настій трави буквиці вживають при трахеїті, туберкульозі легень, що супроводиться виділенням великої кількості харкотиння, а також при стійкому кашлі з гнійним харкотинням, астмі, діареї, жовтяниці, гепатиті, гіпертонічній хворобі, нервових захворюваннях, облітеруючому ендартеріїті нижніх кінцівок, подагрі та поліартриті.
При трахеїті, надсадному кашлі з гнійним харкотинням та нервових захворюваннях 2 столові ложки трави буквиці лікарської настоюють 2 год в 1,5 склянки окропу у закритому посуді, проціджують. Вживають по 2 столові ложки 3—4 рази на день перед їдою.
Настій 2 столових ложок трави буквиці в суміші з травою фіалки триколірної та бруньок тополі чорної (по 1 столовій ложці) вживають 3—4 рази на день перед їдою при хронічному гломерулонефриті.
Корінь рослини у невеликій кількості викликає послаблення, а у великій — блювання. Як сечогінний і жовчогінний засіб використовують настій листків і коренів (по 1/2 столової ложки на 1 склянці води). П’ють по 1 столовій ложці 3—4 рази на день.
У народній медицині буквицю лікарську застосовують при шлун- ково-кишкових захворюваннях, зокрема при гіперацидному гастриті, діареї, коклюші, запальних процесах у сечовивідних органах, як загальнозміцнювальний засіб, при нервовому виснаженні, епілепсії, поліартриті, подагрі тощо.
Н. Г. Ковальова (1971) рекомендує призначати препарати буквиці як засоби, що виявляють гіпотензивну дію, зменшують збудність центральної нервової системи, поліпшують обмін речовин, регулюють артеріальний тиск, поліпшують стан при атеросклерозі та захворюваннях нирок.
Примочки та промивання ран настоєм трави рослини сприяють швидшому їх загоєнню.