Вишня звичайна

Вишня звичайна
Вишня звичайна рисунок
Латинська назва: 
CERASUS VULGARIS MILL
Російська : 
вишня обыкновенная
Українська : 
вишня звичайна
Сировина: 

Плоди, насіння і плодоніжки збирають у липні-серпні, гілки і листки — у травні. Для медичного використання вишня не заготовляється.

Хімічний склад: 

До складу плодів вишні входять глюкоза, фруктоза (10 %), органічні кислоти (яблучна і лимонна), азотисті, зольні й дубильні речовини, кераціанін-хлорид, барвні речовини, вітаміни (провітамін) А (0,6 мг%), С (15 мг%), РР (до 0,4 мг%). Спіла вишня містить близько 11,7 мг міді на 1 кг їстівно! маси. У насінні є жирна олія (25—35 %), глікозид амигдалін та ефірна олія. Насіння отруйне. У корі міститься значна кількість дубильних і барвних речовин, глікозиди фускофлобафен і руброфлобафен, лимонна кислота. У листках є лимонна кислота, дубильні речовини, кверцетин, амигдалін, кумарин, камедин.

Фармакологічні властивості і застосування в медицині: 

У науковій медицині застосовують сік і сироп, які рекомендують включати в деякі страви. їх також використовують і для поліпшення якостей ліків.
У народній медицині застосовують насіння, плодоніжки, плоди, гілки, сік та вишневий клей.
Для лікування сечокам’яної хвороби й сольового діатезу широко використовують препарати плодоніжок і насіння з вишневих кісточок. Насіння містить глікозид амигдалін та ефірну олію, тому вживати його небезпечно. Проте у невеликій кількості (у формі емульсії) воно має добре виражений лікувальний ефект, особливо при нефролітіазі та подагрі.
Плодоніжки мають властивість руйнувати камені. Екстракт суміші вишневих плодоніжок, кори ясена звичайного, квіток або кори терну та ягід сушеної горобини руйнує камені. Ця властивість плодоніжок вишні пояснюється тим, що вони містять органічні кислоти і невелику кількість нітроглікозидів. Нами успішно застосовувалась при уратурії та уратних каменях суміш 15 г сушених вишневих плодоніжок (15 г), кори ясена звичайного (50 г), плодів горобини (30 г), кори терну (20 г) і насіння кропиви (10 г). Дві столові ложки такої суміші заливали 2 склянками окропу, настоювали протягом ночі у духовці або в печі, а вранці кип’ятили 10—15 хв. Цей відвар призначали по півсклянки 4 рази на день.
При подагрі, що супроводиться уратурією, рекомендують відвар 30 г сушених вишневих плодоніжок у 1 л води, до якого додають півсклянки вишневого або малинового соку. Відвар вживають протягом дня. Через 4—6 тиж лікування таким відваром у хворих зникає біль у суглобах, зменшуються набряки, у сечі не виявляються солі сечової кислоти. Слід зауважити, що у перші дні вживання цих ліків, навпаки, з сечею відходить дуже велика кількість солей сечової кислоти, і навіть дрібні уратні камені, протягом 3—4 днів спостерігаються почастішання позивів до сечовиділення, незначна різь у сечівнику. Ці явища згодом минають.
З досвіду народної медицини відомо, що вишневі плоди поліпшують апетит і травлення, гамують спрагу, мають послаблюючу, антисептичну та відхаркувальну властивості. У народі вважакрть, що вишні діють заспокійливо на центральну нервову систему.
Як засіб, що гамує спрагу, вишні вживають при гарячці, а як легкий послаблюючий чинник використовують прй стійких, тривалих запорах. Вишневий сік поліпшує апетит і травлення. Його застосовують як відхаркувальний засіб при запаленні дихальних шляхів. Вишні з молоком дуже ефективно діють при артриті, що розвинувся внаслідок порушення в організмі обміну речовин.
Відвар вишневих гілок успішно застосовують при діареї, а відвар свіжих листків у молоці — при жовтяниці. Спиртовою настойкою і водним екстрактом вишневих коренів лікують виразку шлунка.