Глід колючий

Глід колючий
Глід колючий рисунок
Латинська назва: 
CRATAEGUS OXYACANTHA L
Російська : 
боярышник колючий
Українська : 
глід колючий
Опис: 

Кущова рослина або невелике дерево з родини розових з колючими червонувато-коричневими гілками. Колючки короткі ( до 2 см завдовжки), гострі, міцні. Листки чергові, оберненояйцевидні: зверху — темно-зелені, блискучі, зісподу — світліші, з восковим нальотом, лопаті їх надрізанопилчасті. Суцвіття щиткоподібні, з трьох — п’яти гілочок, які містять по 10—18 квіток. Плід криваво-червоний, ягодоподібний, з борошнистим м’якушем* у діаметрі 8—10 мм, з 3—4 кісточками. Цвіте глід у травні—липні, плодоносить у серпні.

Сировина: 

Для виготовлення ліків використовують квітки і достиглі плоди глоду колючого без плодоніжок. Квітки збирають на початку цвітіння рослини, у травні-червні, зриваючи цілі суцвіття, коли частина їх ще не розкрилась. Сушать квітки у затінку. Плоди збирають у вересні-жовтні, тобто у період повного їх достигання. Квітки і плоди глоду колючого заготовляються і відпускаються аптеками.

Хімічний склад: 

У квітках глоду містяться фла'вонові глікозиди кверцетин і кверцитрин, ефірна олія (до 0,75 %), органічні і ненасичені жирні кислоти (урсолова, олеїнова, кофейна, хлорогенова), вітаміни С і А, сапоніни, кратегусова кислота, солі магнію і алюмінію, натрій, калій, кальцій, хлориди, карбонати, сульфати, дубильні речовини. У плодах є холін, ацетилхолін, органічні кислоти (кратегусова, лимонна, винна), жирні кислоти (арахідонова, пальмітинова, міристинова, стеаринова), ненасичені жирні кислоти (масляна, лінолева), воскоподібні речовини, цукри, дубильні речовини, аскорбінова кислота, амигдалін, каротин, білки й фітостерино- подібні речовини.

Фармакологічні властивості і застосування в медицині: 

Препарати глоду колючого застосовуються в народній медицині ще здавна. Плоди і квітки його використовуються в багатьох країнах як ефективний засіб при серцевих захворюваннях, безсонні, запамороченні та задишці.
Хоч препарати глоду поліпшують діяльність серця, проте вони за фармакологічними властивостями не належать ні до групи дигіталісних (представником якої є наперстянка), ні до групи строфанта (представник — конвалія звичайна). В експериментах встановлено, що глід колючий посилює кровообіг у вінцевих судинах і таким чином транспортує діючі речовини до серцевого м’яза. Крім вираженої спазмолітичної дії препарати глоду в малих дозах виявляють позитивний інотропний та хронотропний ефект, зате у великих дозах можуть викликати зворотний вплив. Відмічено також, що введення карденолідів і препаратів глоду викликає потенціюючу позитивну інотропну дію, тобто додаткове наповнення вінцевих судин.
У дослідах на собаках доведено, що під впливом препаратів глоду приплив крові через вінцеві судини збільшується майже на 80 % при одночасному уповільненні пульсу. Ця спазмолітична дія рослини зумовлена наявністю в ній флавоноїдних сполук. У м’язовому шарі ізольованого штучно спазмованого відтинку кишки під впливом флавоноїдів наставав протиспазматичний ефект. Проте на Спазмованій карбамінохоліном ділянці кишки виявлено нейротропний спазмолізис.
Препарати глоду своєрідно діють на систему вінцевих судин (завдяки їх амбівалентності). Така подвійна дія виникає тому, що після парентерального введення препаратів активізується кровообіг у м’язах, але послаблюється в колекторах шкіри і таким чином зменшується артеріальний тиск у периферичній системі. Значно знижується артеріальний тиск і в серцево-судинній системі, що в свою чергу запобігає виникненню набряку легень. Штучно викликаний введенням адреналіну набряк легень у щурів під впливом препаратів глоду швидко зникав.
У процесі всебічного вивчення дії препаратів глоду у клінічних умовах встановлено їх гіпотензивну властивість, тонізуючий вплив на серцевий м'яз. Вони збільшують кількість серцевих скорочень та хвилинний об’єм серця, еластичність стінок кровоносних судин, знімають нервове збудження. При внутрішньовенному введенні препарати глоду поліпшують діяльність нирок, особливо їх гемоди- наміку, внаслідок чого посилюється клубочкова фільтрація. Діючі речовини глоду не виявляють шкідливого впливу на організм людини і не мають побічної дії.
З листків глоду виготовляють препарат кратегід, який знижує артеріальний тиск, має добру седативну і протиаритмічну здатність.
Препарати глоду ефективні при функціональному порушенні діяльності серця, хворобах щитовидної залози, що супроводяться тахікардією, і при міокардиті, після перенесених захворювань. Екстракт глоду стимулює функцію ослабленого серця, уповільнює серцебиття, знімає біль і відчуття важкості в ділянці серця, поліпшує загальне самопочуття. Настойку квіток глоду можна застосовувати і як засіб для зміцнення серцевого м’яза. Клінічні спостереження свідчать про те, що глід досить часто діє краще, ніж препарати брому та наперстянки.
У народній медицині глід вживають при функціональних розладах серцевої діяльності (сильному нервовому збудженні, запамороченні), серцевій слабкості після перенесення виснажливої хвороби, при ангіоневрозі клімактеричного періоду (приливах крові до голови), в початковій стадії гіпертонічної хвороби, при безсонні у хворих з порушенням серцевої діяльності і гіпертиреозі з тахікардією. При атеросклерозі препарати глоду знижують рівень холестерину в крові.
З квіток глоду готують чай. Для цього на 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку квіток і настоюють 10 хв. П’ють по 1 склянці тричі на день. Спиртову настойку рослини роблять так. Настоюють 30 г свіжих квіток чи стиглих плодів на 0,25 л спирту або міцної горілки (у співвідношенні 1 : 2) протягом 14 днів, проціджують. Вживають по 40 крапель тричі на день на ложці води. Так само використовують витиснутий з свіжих квіток сік, консервований 90 % етиловим спиртом у співвідношенні 4:1. Людям дратливим, нервовим, особливо при істеричних припадках, клімактерії, рекомендується чай із 1 столової ложки з вершком суміші трави кропиви собачої, маренки запашної (по 2 г), листків ожини (2,5 г), трави сухоцвіту болотяного (1,5 г), квіток глоду колючого (1 г), взятої на 1 склянку окропу (настояти 10 хв). Пити слід по 1 склянці тричі на день.
При гіпертонічній хворобі 1 столову ложку суміші квіток та пло дів глоду колючого, трави хвоща польового, омели білої, зубців час нику (по 3 г), квіток арніки гірської (1 г) і трави деревію звичай ного (4 г) настоюють на 1 склянці окропу. П’ють по чверть склянки 4 рази на день.
М. А. Носаль (1958) рекомендує вживати настойку квіток та листків глоду на 70 % етиловому спирті у співвідношенні 1 : 10 (по 20—60 крапель на півсклянки води тричі на день) чи їх водний настій як тонізуючий, спазмолітичний і заспокійливий засіб. Таке лікування можна проводити тривалий час при безсонні, пов’язаному з нервовим збудженням, оскільки воно забезпечує спокійний, глибокий сон і не викликає після пробудження стану психічного пригнічення.