Деревій звичайний (тисячолистий)

Деревій звичайний фото
Деревій звичайний рисунок
Латинська назва: 
Achillea millefolium L
Російська : 
Тысячелистник обыкновенный
Українська : 
деревій звичайний
Опис: 

Багаторічна трав’яниста рослина з родини складноцвітих. Стебло прямостояче, високе (20—50 см), покрите листям, закінчується густим суцвіттям — щитком. Квітки білі, рожево-білі або червонуваті. Цвіте у травні — жовтні.
Росте на полях, луках, лісових галявинах, біля узлісь, на схилах, біля чагарників та шляхів. Поширений у лісовій, лісостеповій, степовій зонах європейської частини України, Росії на Кавказі, в багатьох районах Західного та Східного Сибіру, Далекого Сходу, Середньої Азії.

Сировина: 

Заготовляють траву, листки і квітки деревію у період його цвітіння (в червні—жовтні). При збиранні рослину зрізують приблизно наполовину, листки обривають тільки добре розвинені, в квітках використовують лише кошики. Сушать у теплому добре провітрюваному приміщенні або на горищі (під залізним дахом). Зберігають у фанерних ящиках, обкладених папером.
Рослина заготовлюється і відпускається аптеками.

Хімічний склад: 

Основною діючою речовиною деревію звичайного є ефірна олія (0,5—0,8 %), яка міститься майже в усіх частинах рослини. До складу ефірної олії входить хамазулен — провідна біологічно активна речовина. Крім того, в ній знаходиться ці- неол (8—10%), спирт (20%), естерові сполуки (11—13%), каріофілен, сугенол та фурфурол, аскорбінова кислота, філохінон, фітонциди. У деяких видах рослини виявлено азулен (близько 10%).
Деревій звичайний має також дубильні речовини: інулін, смолисті та слизисті сполуки, органічні кислоти, аспарагін, елементи ціановодневих сполук, мінеральні солі, гіркий глікозид ахілеїн, що гідролізується до глюкози, ахілеїтину та амонію.
Із суцвіть рослини виділені сесквітерпенові лактони матрицин, мілефолід, балханолід, балханолід-ацетат і флавоноїд лютеолін-7- глікозид.

Фармакологічні властивості і застосування в медицині: 

Сік із свіжих листків та суцвіть деревію звичайного має добре виражені фітонцидні властивості (впливає на парамецій і повітряну мікрофлору); витяжки з сухих листків і квіток діють протистоцидно на парамецій і бактеріостатично на золотистий та білий стафілококи і негемолітичний стрептокок (Н. Г. Ковальова, 1971).
В експериментах доведено, що ахілеїн посилює зсідання крові, а азулен характеризується протизапальними та антиалергічними властивостями і прискорює гоєння ран. В основі механізму кровоспинної дії деревію звичайного, як свідчить Н. Г. Ніколаєва (1964), лежить його здатність збільшувати кількість тромбоцитів. Крім того, деревій активізує скорочення м'язу матки, що обумовлює його ефективність при метрорагії.
На піддослідних тваринах доведено, що 0,5 % настій деревію звичайного при внутрішньовенному та ентеральному введенні в дозі 0,1 г/кг прискорює зсідання крові на 60 %, що перевершує силу дії кальцію хлориду в концентраціях 1 : 200, 1 : 500. Сік рослини у концентрації 5:100 прискорює процес зсідання крові на 60—80 %.
Протизапальні властивості деревію звичайного, напевно, пов'язані з дією ефірної олії, до складу якої входить хамазулен, відомий як активний протизапальний засіб. Не виключена можливість залежності цієї властивості рослини від наявності в ній танідів.
Механізм кровоспинної дії препаратів трави деревію звичайного подібний до механізму дії солей кальцію, тобто вони активізують фібринофермент, який сприяє тромбоутворенню, і здійснюють свій вплив поступово, м’яко (А. С. Мальчевська, 1961). Рослина поліпшує кровопостачання при захворюваннях органів травлення. Тому деревій звичайний застосовують при виразці шлунка і гастриті. Його препарати сприятливо діють на весь організм, нормалізують секреторно-моторні процеси. Гемостатичний вплив деревію звичайного особливо виражений у разі кровотеч: кишкових, легеневих, гемороїдальних, маткових, носових, з ясен та виразок у роті. Це обумовлено наявністю в рослині ахілеїну та холіну.
В експериментальних дослідженнях на кролях виявлено, що внутрішньовенне введення ахілеїну приводить до значного скорочення часу зсідання крові, а холін знижує артеріальний тиск. Таким чином, емпірично встановлено гемостатичну дію деревію звичайного, яку здавна приписували хамазулену, що за структурою наближається до філохінонів.
Антиспастичний ефект деревію звичайного пояснюється наявністю в ньому флавоноїдних сполук та відповідних складових частин ефірної олії.
Рослина характеризується сечогінною, жовчогінною і навіть знеболюючою дією.
Препарати деревію звичайного, крім того, мають послаблюючу дію, ща пов'язано з їх протиспазматичним впливом на гладку м’язову тканину шлунка та кишок завдяки вмістові ахілеїну, який має гіркий смак і збуджує виділення травних соків, а отже, поліпшує травлення. Деревій тонізує та регулює обмін речовин. Його можна віднести до групи амароароматичних засобів, хоча дія цієї рослини значно слабкіша ,від дії інших рослин цього ряду.
Відомо також, що азулени, які містяться в деревію звичайному, поряд з бактеріостатичним виявляють і цитотоксичний вплив. Доведено гальмівну дію їх на культури клітинних тканин новоутворень, in Yivo на мишах з прищепленою пухлиною Ерліха (A. Oza- rowski, 1949). Але з експерименту не випливає, однак, що азулени діють так само і на новоутворення у людей, а тому і застосування цих речовин з метою лікування злоякісних пухлин ще потребує глибокого і всебічного вивчення.
Досить добрі наслідки одержано при лікуванні деревієм звичайним варикозного розширення вен стравоходу та запальних процесів у шлунку і кишках. Сприятлива дія рослини спостерігається при спазмах гладких м’язів сечовивідних шляхів і товстої кишки, наприклад у разі хронічного запору, кишкових колік. Настої та відвари деревію призначають при пониженому апетиті, гіпоацидному гастриті, недостатньому засвоєнні білкових продуктів, метеоризмі, відрижці. Ці лікарські форми деревію нейтралізують шкідливі продукти обміну речовин в організмі, запобігають осіданню мінеральних утворень і сечових каменів у нирках шляхом врівноважування вмісту колоїдів та кристалоїдів у сечі і завдяки депуративному ефекту (при захворюваннях шкіри — екземах, лишаях).
Оскільки деревій звичайний діє протизапально, то препарати його використовують не тільки для внутрішнього вживання, а й для зовнішнього у формі компресів, примочок, ванн.
Слід зауважити, що трава деревію звичайного рідко застосовується з лікувальною метою самостійно. Частіше її використовують в різних сумішах. Встановлено, що тривалий прийом у великих дозах настою деревію може призвести до запаморочення та висипів на шкірі.
В. П. Махлаюк (1967) рекомендує суміш 0,15 г порошку листків деревію звичайного і 0,15 г порошку листків кропиви вживати перед їдою тричі на день як кровоспинний та протизапальний засіб.
При гіпоацидному гастриті доцільно користуватися таким збором трав: по 20 г деревію звичайного, звіробою звичайного, золототисячника звичайного, рутки лікарської, трави і кореня цикорію звичайного та листків подорожника великого (М. І. Соломченко, 1968). Дві столові ложки подрібненої цієї суміші варити 10 хв у 2 склянках води, після чого півгодини настоювати. Вживати по півсклянки тричі на день за півгодини до їди протягом 1 — 2 міс. За даними дослідника, таке лікування дає добрі наслідки: зникають біль та диспепсичні розлади, поліпшується апетит, нормалізується кислотність шлункового соку.
Сік деревію звичайного з медом вживають для посилення апетиту та поліпшення обміну речовин, а також при гепатохолециститах і гінекологічних хворобах (метрорагії) — по 1 чайній ложці тричі на день.
Як зовнішній засіб сік і настій деревію звичайного використовують для лікування свіжих та нагноєних ран, виразок, фурункулів тощо. Цим же настоєм рекомендують мити обличчя при висипах. Шкіра стає матовою, .гладенькою, висипи зникають. При корості і лускатому лишаї рекомендують ванни з відвару деревію звичайного (М. І. Соломченко, 1968).