Остудник голий

Латинська назва: 
HERNIARIA GLABRA L
Російська : 
грыжник гладкий
Українська : 
остудник голий
Опис: 

Багаторічна трав’яниста рослина. Стебла розгалужені, зелено- жовтого кольору, заввишки 10—30 см. Листки дрібні. Квітки жовтуваті, дрібні, зібрані в колосоподібні суцвіття. Плід — горішок. Цвіте з червня до вересня. Росте на піщаних і щебеневих грунтах — біля доріг, на горбах, пасовиськах, на сухих луках, над урвищами, по берегах річок.

Сировина: 

Для виготовлення ліків використовують усю надземну частину рослини, яку зберігають під час цвітіння. Дерев’янисті стебла викидають. Сушать на вільному повітрі у затінку або в приміщенні, що добре провітрюється.
Для медичного використання не заготовляється.

Хімічний склад: 

Остудник голий містить сапоніни (3 %), до яких входять герніарова кислота із сильною гемолітичною дією (0,4 %), а також дубильні речовини, цукри, мінеральні солі, органічні кислоти, алкалоїд параніхін (сліди), ефірні олії (0,6 %), кумаринові речовини — герніарин (метиловий естерумбеліферон — 0,2 %).

Фармакологічні властивості і застосування в медицині: 

Дія рослини залежить від наявності сапонінів, які мають антиспазматичні властивості (особливо впливають на організм кумаринові речовини). Крім того, остудник голий виявляє діуретичну та депуративну дію.

Завдяки вмісту в рослині сапонінових сполук та кумаринових речовин препарати її призначають як сечогінний засіб при серцевій недостатності, пов’язаній з декомпенсацією серцевої діяльності, циститі, пієліті, болісних позивах до сечовипускання, при нирковокам’яній хворобі, пієлонефриті. Досить ефективні препарати остудника голого при стійкій альбумінурії. Настій його вживають також при подагрі, артриті та жовтяниці. Остудник сприяє нормалізації порушеного мінерального обміну в організмі.
Для лікування нирковокам’яної хвороби рекомендують настій суміші трави остудника голого, кореня любистку (по 40 г) і лушпиння квасолі (60 г). Суміш настоюють на 1 л води. Настій п’ють по 2-3 склянки на день.
При запаленні сечовивідних шляхів роблять напар в 1 л окропу трави остудника (100 г), листків мучниці звичайної (50 г) і насіння петрушки городньої (30 г). Напар п’ють по 2—3 склянки на день (І. Мушинський, 1956).
Напар 30 г трави остудника в 1 л води застосовують при спазмах сечового міхура та запальних захворюваннях нирок. П’ють цей напар по півсклянки щоденно (A. Ozarowski, 1976).
Настій 30—50 г остудника голого на 1 л окропу п’ють як сечогінний та антиспазматичний засіб по півсклянки тричі на день (М. А. Носаль, 1958), а сік рослини — по 2 столові ложки тричі на день.
Про ефективність 10 % настою остудника голого повідомляв M. І Соломченко (1968), який призначав його хворим з серцевою недостатністю (набряками). Внаслідок лікування виділення сечі у хворих збільшувалося до 2 л.
В. П. Махлаюк (1967) рекомендує застосовувати траву остудника свіжою, бо внаслідок висихання вона втрачає лікувальні якості.
На нашу думку, істотної різниці в ефективності свіжої і сухої рослнни немає: діуретична дія настоїв тієї й іншої рослини однакова. Побічного впливу на організм препаратів остудника голого не виявлено.