Солодець голий

Латинська назва: 
GLYCYRRHIZA GLABRA L.
Російська : 
солодка голая
Українська : 
солодець голий
Опис: 

Багаторічна трав’яниста рослина з родини бобових, що має товсте дерев’янисте кореневище, від якого під землею в усі боки відходять пагони. Листки чергові, складні, непарнопірчасті, з яйце-подібно-ланцетними листочками. Квітки метеликові, блідо-фіолетові, зібрані в густу пазушну волоть. Плід — довгий біб завдовжки 2—3 см. Рослина зустрічається в степовій та напівпустельній смугах. Росте на солонцюватих грунтах, по берегах степових річок, інколи утворюючи суцільні зарості.

Сировина: 

Для лікувальних цілей використовують кореневища і корені солодцю. Їх викопують залежно від клімату й грунту напровесні (у березні-квітні) або восени (коли починають в’янути надземні частини рослини).
Сушать корені солодцю на вільному повітрі, у приміщенні, що добре провітрюється, а також на сонці або на печі.
Рослина заготовляється і відпускається аптеками.

Хімічний склад: 

Корені солодцю голого містять глікозид гліциризин (близько 20—30%), який явлйє собою калієву і кальцієву сіль гліциризинової кислоти; гліциризинову кислоту (тритерпеновий сапонін), флавоноїди (ліквіритин та ліквіритозид), гліцеретову кислоту, діоксистигмастерин, ситостерин, циризинову гірку сполуку (близько 8 %), аспарагін (близько 4 %), пектинові речовини, жовтий пігмент, глюкозу, сахарозу, крохмаль (близько ЗО %), смолисті речовини, солі кальцію, калію, аскорбінову кислоту (близько 30 мг%).

Фармакологічні властивості і застосування в медицині: 

Лікувальні властивості препаратів солодцю голого залежать в основному від наявності гліциризину.
У медичній практиці корені солодцю голого здавна застосовують при захворюванні дихальних шляхів як відхаркувальний, пом’якшувальний та дещо послаблюючий засіб. Однак, як показали експериментальні фармакологічнічдослідження останніх років, препарати солодцю голого мають значно ширший спектр біологічної активності. Гліциризинова і гліцирнтинова кислота регулюють водно- сольовий обмін в організмі, діючи подібно до дезоксикортикостерону, характеризуються протизапальною, антиалергічною, протипухлинною й антибіотичною властивостями. Флавоноїдні сполуки мають дуже високу ранозагоювальну, спазмолітичну та протизапальну дію. Вони виявилися ефективними при лікуванні бронхіальної астми у дітей.
У народній медицині солодець голий вживають при коклюші, туберкульозі легень, бронхіті, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки та як протиотруту при інтоксикації грибами. Корені солодцю входять до складу ліків, що запобігають старінню організму. Народна медицина застосовує спеціальний збір лікарських рослин проти ожиріння, до якого входять плоди анісу звичайного, трава рутки лікарської і аврану лікарського, корені мильнянки лікарської і солодцю голого (по 20 г кожного). Одну столову ложку цього збору кип’ятять протягом 20 хв у 2 склянках води. Відвар вживають по 1 склянці ранком натще. При цьому обов'язково потрібно дотримуватись дієти.
У разі виразкової хвороби шлунка 1 столову ложку суміші кореня солодцю голого, кореня алтеї лікарської, кореня живокосту лікарського, трави чистотілу звичайного (по 2 г кожного) кип'ятять в 1 склянці води. Відвар вживають по півсклянки тричі на день.
При гострому та хронічному пієлонефриті застосовують суміш кореня солодцю голого (10 г), квіток нагідок лікарських (8 г), листків мучниці звичайної (5 г). Заливають її 1 склянкою окропу, настоюють 10 хв і п'ють по півсклянки тричі на день після Іди. Солодець голий вживають при жовчнокам’яній хворобі. Для цього 1 столову ложку суміші кореня солодцю (5 г), кори крушини ламкої і трави чистотілу звичайного (по 1 г) заливають 1 склянкою окропу і кип’ятять 10 хв. П'ють відвар по чверть склянки 3—4 рази на день.
Внаслідок вживання препаратів солодцю голого протягом тривалого часу у великих дозах можливе підвищення артеріального тиску і навіть поява набряків. Це пов'язано з тим, що під їх впливом в організмі затримуються іони натрію, а значить, і вода, а в той же час посилюється виділення іонів калію.