Часник

Часник

В Україні вирощують два різновиди часнику — стріпкуючий та нестрілкуючий.

Стрілкуючий утворює стрілки, на яких виростають повітряні цибулини- бульбочки. Це не насіння, а вегетативне утворення, яке використовують для розмноження і деякого поліпшення господарських якостей часнику. Сорти стрілкуючого часнику переважно озимі (Донецький фіолетовий. Парус, Побєда, Старобільський місцевий, Харківський фіолетовий, Ювілейний грибовський), утворюють великі головки і формують порівняно високий урожай. Але зберігається він лише в першій половині зими, а далі пріє або всихає

Нестрілкуючі сорти часнику переважно ярі, тобто їх висівають навесні. Стрілок не утворюють, або вони виростають невеличкими,, швидко засихають і бульбочки на них не утворюються. Зубки дрібні, урожай невеликий, проте добре зберігається до весни. Зауважимо, що поділ на озиму і яру форми умовний — районовані на Україні сорти часнику Одеський 13 і Український білий гуляйпільський вважаються одночасно і ярими, й озимими. Висіяні восени ярі, а навесні озимі сорти формують головки, але в такому випадку і урожай, і його якість знижуються. Тому краще дотримуватися строків сівби сортів.

Часник — чи не найпримхливіша з усіх овочевих культур. Цікаво, що окремі його сорти добре ростуть і дають високий урожай лише на обмеженій районом, а то й селом, площі. Впливають, мабуть, особливості грунту, рельєф місцевості, склад поливної води, а може й опадів. Перенесений в інше місце садівний матеріал погано росте і дає низький урожай. Тому найперша й найголовніша порада овочівникам-початківцям — добирайте для свого городу місцеві сорти часнику. У Луганській області це Старобільський місцевий, в Донецькій — Ольгинський і Ямпільський, в Кримській — Сакський, у Вінницькій — Вінницький, в Запорізькій — Український білий гуляйпільський. Є також Ізмаїльський, Житомирський, Богуславський, Котовський, Банківський, Ужгородський...

Часник можна вирощувати із зубків, повітряних цибулинок (бульбочок) І однозубок (сіянки). Ярий часник, крім того, вирощують розсадою.

Найчастіше вирощують часник із зубків. Для сівби слід брати зовнішні зубки, особливо сортів ярого часнику (вони вирівняні, більші і дають значно вищий урожай, ніж внутрішні). Зубки обов'язково калібрують за розміром, що сприяє одержанню дружних сходів

Вирощування із повітряних цибулин-бульбочок стрілкуючих сортів дещо оздоровлює садивний матеріал, зменшуються витрати товарного часнику, але придатні для споживання головки вдається одержати лише через два роки Часник із повітряних цибулин можна розмножувати трьома способами: через однозубку, сівбою восени на постійне місце зібраними того ж року бульбочками, а також у липні зібраними в попередньому році повітряними цибулинами, що протягом року зберігалися в холодильнику.

Кращий спосіб одержання часнику з повітряних бульбочок для овочівників-любителів — вирощування через однозубку. Для цього в кінці вересня— на початку жовтня повітряні цибулини висівають широкою смугою (20—25 см) і з такою ж відстанню між смугами Загортають на глибину 2— 3 см. Якщо є можливість зберігати бульбочки протягом зими при температурі —3 + 3°С, відносній вологості повітря 70—75% і добрій вентиляції, їх можна сіяти навесні. В липні наступного року ріст рослин припиняється, бадилля засихає. Не слід допускати його пересихання. Рослини виривають, добре висушують на сонці, мнуть бадилля і сортують за розміром. Восени однозубку висівають у ґрунт в ті ж строки і за тією ж агротехнікою, що й зубки.

Другий спосіб. Бульбочки висівають на постійне місце, забезпечують добрий догляд, у серпні-вересні в міжряддях часнику сіють овес або ячмінь. З настанням морозів останні вимерзають, і їхня маса захищає часник від холодів, та й затриманий нею сніг відіграє роль ковдри Навесні цю солому вигрібають і в подальшому забезпечують такий самий догляд, як і за посівами із зубків. Однак цей спосіб не прийнятний для любителів: два роки площа зайнята часником та й догляд потребує значних зусиль.

Ділянку під часник краще вибирати піщану (пісок можна внести спеціально), бажано з південним схилом, на ній не повинна застоюватися вода Не варто сіяти його після картоплі й цибулі, тому що у них с спільні хвороби. Відведену під часник площу звільняють від попередника якомога раніше. Перед перекопуванням вносять перегній з розрахунку 150—200 кг на 10 м (свіжий гній вносити не слід) і 200—300 г карбаміду або аміачної селітри. Якщо перегній не вносять, дози мінеральних добрив збільшують до 500—600 г Після перекопування треба полити великою нормою води, грунт після визрівання ретельно заборонувати, вирівняти і до сівби часнику підтримувати в чистому, пухкому стані.

Сіють часник у такі строки, щоб він утворив корінці й паростки, але щоб на поверхню вони не вийшли. У більшості областей України це припадає на початок вересня — кінець жовтня Є й така думка, що більш рання сівба, коли вже з осені рослини зійдуть і утворять кілька листків, сприяє кращій зимівлі і формуванню високого врожаю.

Садивний матеріал протруюють однопроцентним розчином мідного купоросу або добу витримують у слабкому розчині марганцівки.

Грядки роблять шириною 120— 150 см з проходами між ними 25—30 см. Рядки часнику на грядці розміщують через 15—20 см. Зубки і однозубки рокладають у заздалегідь нарізані борозенки глибиною 4—6 см, дрібні через 6 середні — 8, великі — через 10 см. Садивний матеріал обов'язково орієнтують денцем униз. З настанням приморозків (середина — кінець листопада) грядки накривають бадиллям, соломою, перегноєм, а взимку роблять снігозатримання.

Рано навесні укриття знімають, грунт розпушують, з початком активного росту підживлюють гноївкою, розведеною водою в 3 рази, або пташиним послідом, розведеним у 10—12 разів. Якщо органічних добрив немає, розчиняють у 10 л води 30 г суперфосфату, 20 г сечовини (карбаміду) або аміачної селітри і стільки ж хлористого калію або іншого калійного добрива. На 1 м~ площ» витрачають 30—50 л розчину добрив. Якщо часник погано росте, його слід підживити два-три рази такою ж кількістю добрив.

У посушливих умовах півдня й південного сходу України часник обов'язково поливають раз на тиждень, витрачаючи на 10 м площі 450—500 л води.

Ярий часник потрібно сіяти навесні якомога раніше, загортаючи на 2— З см. Можна застосовувати 20— 40-денну розсаду, що сприяє одержанню вищого й кращого врожаю Стрілки на стрілкуючих сортах видаляють на початку їх утворення, щоб вони не забирали поживні речовини і формувався високий урожай

Стрілкуючий часник збирають на початку пожовтіння листя, а нестрілкуючий — на початку його вилягання. Вирваний часник добре просушують і обрізують або плетуть коси. Кращим місцем зберігання є таке, де температура 0 +3°С і добра вентиляція. Ще раз нагадуємо, що озимі стрілкуючі сорти споживають восени і на початку зими, ярі — з другої половини зими й навесні.

В.Д. ДАВИДОВ, кандидат сільськогосподарських наук, зав відділом Донецької овоче-баштанної дослідної станції