Грунт — живий організм

Природа подарувала нам одну з найголовніших умов життя рослинного світу — грунт. Власне грунт можна сприймати також як живий організм, де, не перестаючи ні на мить, розвивається життя бактерій, інших мікробів, росте плісень. У грунті — замкнуте коло буття і загибелі, утворення й розкладу органічних сполук. Він, як і будь-який живий організм, прагне до єдиної мети — жити і розмножуватися.

Під поняттям грунту розуміють верхній шар твердої земної кори. Оброблювана сільськогосподарськими машинами і знаряддями частина грунту називається орною землею. Грунт складається з різних складових, головним чином, це тверді частинки, вода і повітря.

Тверді частинки — це власне сама грунтова маса, яка складається з речовин неорганічного й органічного походження. В неорганічній частці переважають різні за розмірами частинки піску, пилу і глини. Найдрібніші частинки глини мають здатність затримувати воду з розчиненими в ній поживними речовинами і склеювати грунт у грудочки. Органічна частка — це головним чином перегній і грунтова фауна. Перегній виникає в результаті розкладу органічних речовин. Цей процес є наслідком життєдіяльності грунтової фауни, бактерій.

Розклад органічних речовин у грунті називається гуміфікацією.

Залежно від рівня доступу повітря (головним чином кисню) гуміфікація відбувається шляхом тління, гниття або квасіння.

Тління — це розклад органічних речовин при достатньому доступі повітря. Бактерії розкладають організми і звільняють мінеральні сполуки, якими живляться рослини. Такий процес вважається сприятливим. Гниття — це розклад органічних речовин без доступу повітря. Це несприятливий процес. Квасіння — перетворення цукру та інших речовин, які не містять азотних речовин, у квашені продукти і вуглекислий газ. Квасіння відбувається при участі дріжджів з обмеженим доступом повітря. Залежно від кількості перегною розрізняють грунти: малогумусні (менше 1% перегною), помірногумусні (1—2%), середньогумусні (2—3%) і гумусні (понад 3%). Грунт у саду повинен мати гумусу не менше 3%.

Простір між окремими твердими частинками грунту заповнюють вода і повітря. У воді розчинені різні речовини, так що це не стільки вода, скільки поживний грунтовий розчин. Повітря, що знаходиться у грунті, має більше вуглекислого газу, ніж атмосферне. Це пояснюється тим, що корені рослин дихають, споживаючи кисень і виділяючи вуглекислий газ.

До факторів, які пов'язані з особливостями грунту, належать фізичні, хімічні та біологічні властивості. Але при цьому треба пам’ятати, що вони діють не окремо, а в тісному взаємозв'язку, разом з тим впливають не однаково на всі рослини, а залежно від їх виду й етапу розвитку.

Більшість властивостей грунту, особливо його структура, наявність у ньому води, повітря, органічних речовин, його сорбційні можливості безпосередньо пов'язані з процесом

утворення в ньому поживних речовин, живленням і удобренням рослин.