Ліщина

Інша назва: : 
Фундук
ліщина

Пустіть ліщину у сад

Ліщину або ж фундук в Україні знають давно. Її горіхи збирають у лісах. Але в сад фундук потрапляє рідко, хоч невибагливий до грунтово кліматичних умов.

У горіхах фундука 63—72% жирів, 15—23 — білків, 6—10% вуглеводів, багато вітамінів, мікроелементів. Ядро використовують у кондитерській та харчовій промисловості. Масло, що добувається з ядер, має приємний смак і аромат і може замінити мигдалеве, а за поживністю прирівнюється до вершкового масла.

Під ліщину можна відводити землі, на яких погано ростуть інші плодові дерева. Пилок суцвіть фундука — перший весняний корм для бджіл.

Біологічні особливості

Фундук належить до родини березових, роду ліщина. Це багаторічний чагарник. Рослини однодомні, запилюються вітром, квітки роздільностатеві. Чоловічі квітки, зібрані в довгі циліндричні суцвіття-сережки, з’являються в червні-липні у пазухах листків однорічних пагонів. Жіночі квітки формуються в бруньках, які дуже схожі на ростові і знаходяться збоку або на верхівках однорічного приросту.

Деякі сорти (Кульовий, Ганджа) здатні утворювати плодові жіночі бруньки на квітконіжках чоловічих суцвіть, що істотно впливає на урожайність рослин, оскільки таким чином створюються значно кращі умови для запилення.

Цвіте фундук задовго до розпускання листових бруньок, на початку березня, а масове цвітіння настає в середині березня — на початку квітня.

Фаза розвитку фундука у річному циклі починається з цвітіння жіночих квітів і пиління чоловічих суцвіть. На початку цвітіння на верхівках жіночих плодових бруньок з'являються шаблеподібні рильця — стилодії червоного, рожевого або кремового кольору. Чоловічі суцвіття, розвиваючись, подовжуються у 3—6 разів, потім пиляки тріскаються, і з них висипається багато пилку, який і є в цей час першим джерелом перги для бджіл. Триває цвітіння, залежно від погодних умов, у чоловічих суцвіть 5— 15 днів, у жіночих — 8—28. В межах одного сорту чоловічі та жіночі квітки зацвітають неодночасно. Це свідчить про те, що фундук само-безплідний. Щоб одержувати гарантований і щорічний урожай, у його посадках обов’язково треба мати 4—6 взаємозапилюваних сортів.

Морозостійкість та зимостійкість ліщини високі. В умовах центрального Лісостепу вегетативні органи здатні витримувати морози понад 30°С. Жіночі плодові бруньки морозостійкіші, ніж чоловічі суцвіття. Сильніше можуть пошкоджуватися після тривалих відлиг. Тому як запилювач доцільно використовувати кращі форми місцевої ліщини, у якої висока морозостійкість чоловічих суцвіть.

При насіннєвому розмноженні сіянці не повторюють ознак і якостей батьківських пар і, як правило, погіршують сортові показники. В такому випадку сіянці значно пізніше вступають у пору плодоношення: на 6—10-ий рік життя. Тому кращі сорти і форми фундука необхідно розмножувати тільки вегетативним способом, що забезпечує плодоношення вже на 3—4-й рік, а іноді й раніше.

Горіхи фундука зберігаються без псування ядра протягом трьох-чотирьох років.

Вирощування садибного матеріалу

Фундук розмножується тільки вегетативно: відсадками (вертикальними, горизонтальними, дугоподібними), зеленими живцями, діленням куща та прищепленням. Для закладання саду використовують стандартні дво-трирічні саджанці з добре розгалуженою кореневою системою. Кореневу парость можна використовувати як садибний матеріал тільки за умов належного догляду за рослинами в маточному саду і в нових насадженнях.

Зберігають саджанці фундука до висаджування в сад, як і інших культур, у поліетиленових мішках або в прикопах.

Вибір місця і ґрунту

Порівняно з іншими плодовими культурами фундук не вибагливий до місця зростання та ґрунту, однак гарантовані й високі врожаї можна одержати тільки на достатньо родючих і забезпечених вологою грунтах.

Для фундука придатні майже всі різновиди ґрунтів, крім сухих піщаних, заболочених та засолених. Він добре росте на схилах західної, північно-західної, північної, південно-західної та східної експозиції. Абсолютно непридатні сухі південні схили, оскільки на них передчасно зацвітають і чоловічі, й жіночі квітки, а холоди, які іноді в цей час повертаються, пошкоджують їх. На присадибній ділянці фундук найкраще розміщувати біля межі, на задвірках та інших неугіддях.

Садіння

Кращий строк садіння — осінь, приблизно за місяць до настання холодів, замерзання ґрунту. Можна садити і рано навесні. Оглядаючи кореневу систему перед садінням, видаляють пошкоджені корінці, вирізаючи їх секатором до здорової тканини. На здорових коренях зрізи поновляти не слід.

Ями копають таких розмірів, щоб у них вільно розмістилися всі корінці. Техніка садіння така сама, як і інших плодових культур. Щоб полити висаджене деревце, роблять лунку, в яку виливають два-три відра води. Одразу ж після висаджування рослини на постійне місце саджанець укорочують на висоті 15—20 см від поверхні ґрунту.

Враховуючи особливості сорту, силу його росту, грунтово-кліматичні та екологічні умови району, дотримуються оптимальних схем розміщення рослин у саду, які зумовлюються силою росту та габаритністю куща. Площа живлення для слаборослих сортів (якщо залишають 4—6—10 стовбурців) 4х4 м і 5х5; 6х5 м; для сильнорослих — 6х6 м (якщо кущ формується з 10— 12 стовбурців).

Фундук — перехреснозапильна рослина, тому сади, закладені одним сортом, дають дуже низькі врожаї. У колективних садах треба поєднувати сортимент із сусідніми ділянками або висаджувати дві-три рослини в одному кущі. Кращими взаємозапилювачами, згідно з нашими спостереженнями, є такі: Ліщина, Ганджа, Лозовськнй кулеподібний, Кульовий та деякі інші.

Догляд за грунтом

Ґрунт після закладання саду підтримують у чистому від бур’янів і пухкому стані. Вперше міжряддя розпушують одразу ж після садіння саджанців на глибинну 10 см, а далі (через 20—25 днів) — на глибину 8 см. Пристовбурні кола розпушують сапкою на глибину 6—8 см, а в трирічних та старих насадженнях перекопують вилчастою лопатою.

Коренева система фундука розміщується у верхньому шарі ґрунту на глибині 10—15 см, а обрізані корінці товщиною 3—5 см не відновлюють приросту, тому дотримання глибини розпушування та якісне його проведення — запорука успіху.

Обрізування й формування кущів

Ці заходи особливо важливі для одержання ранніх, високих і регулярних врожаїв. За нашими спостереженнями, паростеві пагони у рослини з’являються на першому- третьому роках після висаджування, їхня кількість залежить від сорту й форми і становить у середньому від 1 до 10 штук на кущ. На четвертий рік пагоноутворення різко збільшується — до 20 і більше. Особливо характерно це для сортів і форм Жовтневий, Кульовий, Клиноподібний, Ліщина, Ганджа.

З метою формування майбутнього куща, починаючи з осені другого року після садіння, відбирають 8—10 (не більше 12) добре розвинутих, далеко розміщених один від одного паростевих пагонів, майбутніх основних стовбурів крони. Формують кущ протягом двох-трьох років, до 4-5-річного віку, тобто до вступу рослнн у пору плодоношення. Починаючи з третього року, видаляють зайві і невдало розміщені пагонн. Доцільно залишати на кущах по 2—3 запасних пагони, які можна вирізати пізніше, якщо вони виявляться непотрібними. Наступне обрізування полягає в систематичному видаленні парості, що з’являється, та сухих поламаних гілок на стовбурах.

Ніяких укорочувань однорічного приросту робити не потрібно, оскільки на ньому утворюються генеративні бруньки і може зменшитися продуктивність куща.

Збирання, сушіння і зберігання горіхів

Строки достигання горіхів фундука залежать від сортових особливостей. Масовий збір припадає на кінець серпня — першу декаду вересня. Показник стиглості плодів — побуріння або пожовтіння пліски (мисочки) та випадання окремих горішків у сортів з короткою і відкритою пліскою (Лозовськнй, Кулеподібний, Жовтневий, Ганджа). Збирають горіхи, струшуючи або обриваючи їх. Зібрані плоди розстеляють під навісом (бажано в тіні) шаром 5—10 см. Через 10—15 днів горішки легко випадають з плісок, а ті, що не випалн, відокремлюються руками.

Абаслв Тагір Алісвич, 258532 Черкаська обл, Городище мський р-н, с. Мліїв-Науково-дослідний інститут садівництва Лісостепу України їм. Л П. Симиренка