Пеларгонія

Пеларгонія
 
Пеларгонія

Однією з найпоширеніших рослин, що вирощують у квартирах, є пеларгонія, або, як її часто називають у побуті, герань. Походить вона з Південної Африки і належить до родини геранієвих. У світі існує близько 250 видів пеларгонії. Рослина має яскраві квітки різноманітного забарвлення, а листя — цілющі властивості завдяки ефірним маслам, що добре оздоровлюють повітря в кімнатах. Квітує з ранньої весни до глибокої осені. Квітки без запаху. Коли відцвітуть, то стовпчик пеларгонії розростається в стручок такої форми, яка нагадує дзьоб журавля. Звідси і назва «пеларгос» (в перекладі з грецької мови — журавель).

Пеларгонії люблять світло. Вирощують їх на підвіконнях, балконах, верандах, розміщених на південь чи південний схід і захід. Добре відгукуються на свіже повітря, але погано переносять протяги і сильне забруднення пилом. Листя пеларгонії густо опушене, що сприяє нагромадженню пилу на ньому, отже, ускладнює дихання рослин.

Пеларгонії посухостійкі рослини потребують помірного поливу, надлишок вологи може спричинити загнивання стебла. Влітку пеларгонію поливають через день (у сонячні спекотні дні — щодня), взимку  раз на тиждень. У кімнатах рослину тримають протягом весняно-літнього періоду при температурі 18—20°С, взимку краще при 6—8° С.

Розмножується пеларгонія, як правило, живцями та діленням куща. Живцюють їх з лютого по жовтень. Використовують на живці не тільки верхівку стебла, а і все стебло. Живці нарізують з 2—3 між вузлами, зріз роблять прямий, безпосередньо під вузлом. Вкорінюють живці в піску при температурі 18— 20°С. Можна також вкорінювати у воді (наприклад, склянці), але занурювати живці у воду потрібно лише на 2—3 см. Висаджені живці прикривають поліетиленовою плівкою, або склом для створення сприятливих умов вкорінення. Протягом першого тижня щодня один раз обприскують живці водою. Через 4—5 тижнів вкорінені живці висаджують у горщики діаметром 9 см. Землесуміш має бути пухкою, поживною (рН 5,8—6,5). Готують її з дернової землі, перегною, торфу і піску (2:1:1:0,5). Можна вирощувати пеларгонію і на звичайній городній чи парниковій землі. Коли в горщику корені обплетуть земляну грудку, пеларгонію пересаджують у таку саму землесуміш у горщики діаметром 13—15 см. Якщо ж її використовують для озеленення балконів чи клумб, то висаджують з горщиків першого садіння.

У весняно-літній період через кожні два тижні пеларгонію підживлюють повним мінеральним добривом (азотом 14), фосфором (Р) калієм (К) — 1:1:1,5). На селі підживлюють настоєм пташиного посліду, який тримають 20 днів у емальованому посуді (з розрахунку 1 кг посліду на 20 л води). Після цього 1 л настою розводять у 15 л води і раз у декаду поливають рослини так, щоб розчин покрив усю поверхню землі, але не досяг до вінця горщика. Перед підживленням рослину поливають водою, щоб розчин потрапив на вже зволожені корені.

Щоб одержати рослини з великою кількістю суцвіть, треба своєчасно формувати кущі. Прищипують пагони у березні-квітні над другим- третім листком, що викликає появу додаткових пагонів із суцвіттями.

В озелененні кімнат, балконів, клумб найчастіше використовують пеларгонію зональну. В народі її ще називають калачики. Листя вона має широке з невеликими рідко розміщеними зубчиками. На листках помітні концентричні кола темно-зеленого і коричневого забарвлення, які розділяють листок на зони. Звідси і назва — зональна пеларгонія. Стебло пряме* сильно опушене. Квітки прості і махрові різноманітного забарвлення, зібрані в суцвіття — парасольку. € сорти зональної пеларгонії високорослі, є карликові. Деякі мають строкате листя. В озелененні найчастіше використовують такі сорти» як Метеор, Кардинал, Ірина, які мають яскраво-червоні суцвіття діаметром 9—10 см (квітки 0,8—1,2 см). Щоб рослини безперервно квітували, квітконоси відламують відразу після цвітіння (навіть при наявності 2—3 квіток), що сприяє росту наступного суцвіття.

У пеларгонії великоквіткової краї листків глибокозубчасті. Пелюстки квіток, як правило, біля основи мають плями чи риски іншого кольору. Діаметр суцвіття 12—15   см, квітки — 5—6 см залежно від сорту. У кімнатних умовах цвіте до серпня; на балконі, у клумбах — до заморозків. На жаль, цей вид пеларгонії ще мало використовують для озеленення балконів, де вона цвіте безперервно все літо і осінь. Зрізані суцвіття пеларгонії великоквіткової у фазі пуп’янків добре розкриваються у воді, залишаючись свіжими більше тижня. Серед сортів пеларгонії великоквіткової найбільш декоративні і невибагливі до умов зростання Африкаи Бел (з досить темними -коричнево-червоними бархатистими плямами в центрі і рожево-червоною каймою по краях), Джесі Лорет (з квітками темно-малинового кольору, з світло-малиновими торочкуватими краями), Лавендер Квіи (лавандового кольору з темно- пурпурними плямами на кожній пелюстці), Марі Фогель (рожевого кольору з крімсоновими плямами і прожилками на двох верхніх пелюстках), Пінк Фогель (квітки яскраво-рожеві з темно-крімсоновим вічком на одній верхній пелюстці).

Пеларгонія щитковидна має повзуче гранисте стебло та плющевидні листки. Суцвіття різноколірні. Рекомендується витка рослина для інтер’єрів. Можна висаджувати і на балконі.

Пеларгонія запашна має глибоко-розсічені, сильно пахучі листки та дрібні бузкового кольору квітки і суцвіття. Вирощують її як декоративно-листяну рослину. На початку XIX століття її почали культивувати для одержання ефірної геранієвої олії, яку використовують у медицині, парфумерній та кондитерській промисловостях. У нашій країні великі плантації пеларгонії запашної є в Абхазії та Грузії.

Т. М. ЧЕРЕВЧЕНКО, д-р біол. иаук