Живці

Живці

Живцями розмножують виноград, смородину, агрус, яблуню, грушу, айву та деякі інші культури. Розмноження плодових і ягідних культур в природних умовах живцями — явище не досить поширене.

Людина розробила методи вегетативного розмноження, які дають змогу з одного куща агрусу одержувати 20—30 нових відсадків, а одна маточна рослина смородини дає 50— 70, а іноді і більше 100 саджанців.

Так, розмножуючи рослини живцями (смородину, бірючину, тамариск та інші), здерев’янілі пагони розрізають на шматочки довжиною 20—30 см (іноді довші), а потім для кращого укорінення намочують у воді протягом 10—15 днів, занурюючи живці товщою частиною у воду на третину-чверть.

Зверху живці вкривають поліетиленовою плівкою, матами або іншим матеріалом. Як тільки на зрізах з’явиться наплив калюсу, а по живцю підуть дрібнесенькі біленькі сочевички (зачатки корінців), матеріал висаджують в шкілку за інтенсивними схемами — в дворядну стрічку 70х20х20х5—8 см, тобто 400—500 тисяч на гектарі (70 см — відстань стрічки від стрічки, 20x20 — відстань між рядами в стрічці, 5—8 см — відстань рослини від рослини). Одразу після висаджування шкілку поливають, потім повторюють полив ще 2—3 рази протягом року. Догляд за рослинами полягає в прополках та розпушенні міжрядь. Мине рік — і нова рослина готова для пересаджування, їх вихід з гектара — 300—400 тисяч.

Велику допомогу природі подала наука про культуру тканин. Це своєрідне розмноження живцями, яке природа здійснити практично не може, бо потрібні особливі умови живлення, стерильність. Суть його полягає в тому, що з одержаного на місці поранення гілки калюсу беруть невеличку його частину і в стерильних умовах кладуть у спеціальний посуд на живильне середовище. Калюс при певних теплових режимах розростається, і поступово проходить утворення кореня, стебла, листя. Таке явище називається органогенезом. Одержані таким чином нові рослини сливи, яблуні та іншої культури переміщують в умови, наближені до природних, і лише після повного «гартування» висаджують на постійне місце в сад.

Як метод вегетативного розмноження плодових рослин, культура тканин ще не поширена. Але перспективи застосування цього методу невпинно зростають, і в першу чергу для одержання безвірусного садибного матеріалу суниці, малини, смородини і всіх плодових рослин, які забезпечують високе і щорічне плодоношення.

Суницю розмножують таким чином: на поживне середовище висаджують вільну від вірусів (після термотерапії) меристему (утворююча тканина) вершкової бруньки. Вона й дає початок новій, очищеній від усяких вірусів рослині. Врожайність безвірусних суниць значно вища, ніж звичайних. Останнім часом практикується вкорінення живців з допомогою стимуляторів. Варто трохи потримати нижні кінці здерев’янілих або зелених живців у розчині індолилмасляної кислоти, і вони швидко укорінюються. Стимулює коренеутворення і нафтилоцтова кислота. Сприяє укоріненню і штучний туман. Завдяки надзвичайно дрібному розпиленню води, аж до туману, що постійно висить у теплиці, зелені живці смородини, троянди чи інших культур легко укорінюються. Застосування штучного туману дало високий ефект укорінення навіть тих рослин, які жодними іншими способами не утворюють корінців на пагонах. Цей спосіб особливо поширений при одержанні вільних від вірусів підщеп плодових, саджанців ягідних і декоративних культур.

Відсадки: горизонтальні, вертикальні

Розмножуючи аґрус, смородину, порічки, ліщину, виноград тощо, застосовують здебільшого горизонтальні відсадки. Цим способом користуються і при розмноженні вегетативних підшеп та створенні кореневласних дерев, що не мають кореневої порослі.

Для відсадків вибирають однорічні довші пагони, у кущових — минулорічні, у дерев — найближче розташовані до землі.

Відсадки роблять так. Рано навесні, до розпускання бруньок, усі відібрані пагони кущів і вегетативних підщеп нагинають до землі, пришпилюють дерев’яними або металевими гачками і присипають рівчак глибиною до 20—25 см у напрямку гілки і нагинають її в рівчак. Пришпилюють і засипають добре перемішаною з перегноєм землею. Верхівку залишають на поверхні грунту. Щоб краще укорінювались відсадки, грунт навколо мульчують, поливають.

Горизонтальні відсадки кущових ягідників, ліщини, винограду і вегетативних підщеп протягом одного літа перетворюють на саджанці. За літо виростає і більшість відсадків плодових дерев. З одного відсадка одержують. як правило, 3—4 саджанців

Викопують їх восени. Розрізають на окремі рослини і пересаджують у сад.

Відокремлення саджанців плодових роблять лише тоді, коли вони дають нормальний приріст. Роблять це так. Корінь, як правило, утворюється по всій «дузі» присипаного грунтом пагона. Тому відрізують корінь приблизно посередині згину. Верхня частина укоріненого пагона йде для пересаджування на постійне місце, а частина від маточного дерева — на дорощування. Наступного року з нього утворюється ще один саджанець.

Розмноження горизонтальними відсадками — справа дуже забарна, трудомістка. Тому в основі завдань нових промислових технологій розсад ництва ягідних культур покладено зменшення затрат праці та збільшення виходу саджанців і вегетативних підщеп з одиниці площі.

З цією метою нові технології передбачають застосування так званих тимчасових маточників. їх закладають восени або рано навесні однорічними, добре розвиненими і перевіреними на сортність саджанцями за схемами 0,9—1 м х 0,3—0,5 м, тобто висаджуючи 20—32 тисячі рослин на гектарі. Верхівку посаджених пагонів зрізують, залишаючи 3—4 бруньки. Протягом року шкілку - маточник ретельно прополюють від бур’янів, а грунт у міжряддях утримують в розпушеному стані. Протягом першого літа на кожному кущі утворюється 3—4 добре розвинених пагони. Весною наступного року їх пригинають до землі ялиноподібно в напрямку ряду, пришпилюють гачками і зрізують верхівку на третину-чверть. Через 15—20 днів з кожної залишеної бруньки виростає вертикальний пагін. Коли пагони досягнуть 15—18 см, їх вручну пригортають землею, повторюючи 2—3 рази підгортання розорювачами в міру росту пагонів. Для кращого укорінення і розвитку саджанців протягом літа кілька разів поливають, виполюють бур’яни. У жовтні-листопад і всі рослини (і молоді, і маточні) викопують спеціальними плугами, розрізають і сортують. Ті, що досягли стандартних розмірів, йдуть на реалізацію, решта — на перешкіл. Вихід стандартних саджанців з гектара сягає 600—900 тисяч.

Вегетативні підщепи та смородину розмножують також вертикальними відсадками, їх суть і агротехніка однакові. Але тут рослини не пригинають до землі, лише вертикальні однорічні пагони присипають землею. Протягом літа вони добре укорінюються і дають початок новим рослинам

Відсадки повітряні

Є рослини, які не розмножуються вегетативно. З насіння ж виростають дички з дрібними несмачними плодами.

Справа в тому, що нагнути молоді пагони до землі неможливо. Вони розміщені високо і ламаються навіть при невеликих згинах.

Тому з давніх-давен збереження сорту досягається застосуванням єдиного, хоч і дуже дорогого методу,— так званого повітряного відсадка.

Технологія його така. На вибраній 2—3-річній гілці зрізується шматочок кори, а місце надрізу обліплюють глиною, змішаною з компостом і шерстю тварин, у вигляді кульки діаметром 1—1,5 см.

Шерсть добре скріплює глину, але зверху кульку обмотують ще ріденькою мішковиною, бо при регулярному зволоженні грудка руйнується. Поливають двічі на день протягом шести місяців, а іноді — і довше. Відсадок вважається готовим до пересаджування, як тільки корінчики вийдуть з глиняної кульки. Після цього гілку зрізують і пересаджують в розсадник на дорощування або ж у сад, на постійне місце.

Щоб полегшити поливання, над відсадком ставлять посуд (5—10 л), з’єднують ного з глиняною кулькою бавовняним шнуром, по ньому вода надходитиме до відсадка.

Щоб не поливати взагалі, грудку землі обмотують поліетиленовою плівкою і добре змочують. Вода під плівкою не випаровуються, її вистачає на весь час укорінення. Зрізують готовий саджанець тоді, коли через плівку видно утворені корінчики.